ПРО ІДЕНТИФІКАТОР А БОЯЗНЬ ВІДПОВІДАЛЬНОСТИ

Щодня ми стикаємося з найнижчою ланкою державно-корпоративної машини -- і се ружні охоронці, правоохоронці, рецепшени, прес-служби тощо.

Корпорації альбо держава видають їм персональні знаки з мінімумом інформації про них -- для того, аби громадянин (він же платник податків) міг дегко ідентифікувати того, з ким має справу, і у разі неналежного надання послуг альбо порушення громадянських прав міг оскаржити незаконні дії.

Але тут і криється біда української державно-корпоративної машини.

Люди, наділені правом допуску, недопуску панічно бояться ідентифікації а отже -- відповідальности за свої дії.

Куда вони ті бейджі-бляшки-хуяшки тільки не запихають, закривають єбла руками, якщо ти їх фотографуєш.

але ж почекайте -- ви правите з мене документи, ксіви, дозволи, а самі ховаєтесь?

Значить альбо ваша державно-корпоративна машина заржавіла чи хора, альбо ви самі -- кавалок гімна і вам не місце на тому місці, яке ви так боїтеся утратити через свою безголовість.

З сим треба щось робити.

Инакше так і будемо там. де ми є -- у цивілізаційній сраці.

я усе сказав.

слава Нації