ТІ, ЖЕ З’ЇЛИ З ХЛІБОМ УКРАЇНУ А САМОПРОГОЛОШЕНА МАКУЛАТУРНА ЕЛІТА НА ПРОДАЖ

Ми сумирно ковтаємо хліб, замішаний на сечі (Отар Чіладзе), іменуєме героями не героїв, ґлорифікуєме стукачів а сексотів, толеруєме тих, же з’їли з хлібом Україну, уважаємо за вартісну самопроголошену макулатурну еліту, яка комунікує з посполитим людом винятково за гроші і через гроші.

Про що мова?

Еліта РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ. Вони, безпереч, свято терпці і жертви, але ж і колаборанти за великим рахунком. Хіба ні? Деякі тичиномани а бажаномани мовлять, же  ув української еліти під московитською окупацією не було вибору, як тільки колаборувати з окупантом.

Справді?

Вибір є завше.

1. Колаборувати.
2. Еміґрувати (Олесь, Ольжич, Винниченко, Самчук, Керницький, Осьмачка, Багряний).
3. Самозакатрупитися (Скрипник, Хвильовий, Казка, Григір Тютюнник, Близнець, Грицько Бойко, Василь Діденко, Іван Волошин, Олесь Жолдак, Микола Кравчук ).
4. Піти у табори (Микола Горбаль, Іван Світличний, Василь Стус, Богдан Горинь, Вячеслав Чорновіл, Олекса Тихий, Валерій Марченко, Тарас Мельничук, Василь Рубан, Микола Руденко, Михайло Осадчий).
5. Стати стукачем альбо сексотом (Юрій Смолич, Василь Яременко, Петро Осадчук, Дмитро Кремінь, Олесь Лупій, Олександер Шугай, Микола Петренко, Володимир Сіренко, Михайло Слабошпицький, Віталій Дончик, Леонід Кореневич, Віктор Петров-Домонтович, Микола Глущенко, Ярема Гоян).
6. Написати покаянку (Василь Захарченко, Микола Холодний, Володимир Романюк, Олесь Бердник, Іван Дзюба).
7. Піти ув внутрішню еміграцію (Ліна Костенко, семидесятники ).
8. ДИХАТИ ЛЕНІНИМ (Драч, Олійник, Коротич, Павличко).

Що з сим усім робити?

Брати на озброєння пораду Юрія Шереха-Шевельова:

  http://litforum.com.ua/index.php?r=7&a=8228

При ґлорифікації ураховувати оприлюднені матеріали з тотальної люстрації у рямцях деколонізації України.

Підмосковська еліта з’їла Україну з хлібом – хотіла комфорту, слави, поваги змосковленого  суспільства.

У мене запитання до ґлорифікаторів – Тримбача, Калакури, а инших: якщо усі такі прекрасні, то чого в Україні – духовна руїна? Чого війна?

Пора мовити чесно, «не минаючи ані титли, ніже тії коми», як учив нас, нетефорних, мудрий Тарас Шевченко.

Тепер про модерну холеру – САМОПРОГОЛОШЕНУ МАКУЛАТУРНУ ЕЛІТУ, яка не за гроші ні дихне, ні перне.

Гуртується вона у ріжних точках сучасної літпроцесії: Юрій Андрухович (донька Софія, зять Андрій Бондар, Ірванець), ЗБРУЧ (Бойченко, Винничук, Аня Лобановська, Андрій Любка), МЕРИДІАН ЧЕРНОВІЦ ФІРТАША (Чех, Цілик, Жадан, Дупешко, Кейван), Савка (її автори а автореси), ПЕН-клюб (Тетяна Терен та її тамтешня скішня), Малкович зі своїм квазі-каноном поетів а поезії. Троха осібно Макс Кідрук. Але усіх їх єднає одно – поневага  до посполитих українців – вони навіть за право прийти на презентацію їх дорогущих книжок беруть гроші. А чого ж?

Істинні автори (Медвідь, Закусило, Пашковський, Володимир  Назаренко, Соколян, Нана Куликова, Тарас Федюк, Борис Щавурський, Сергій Осока, Ростислав Мельників) полишаються на марґінесі.

УКРАЇНСЬКЕ ПОВОЄННЕ МАЙБУТНЄ гряде. З чим ми прийдемо туди – з якою елітою, з якими творами, з якою ідеологією?

Дак ото ж.

Слава НАЦІЇ.