АВТОРСЬКИЙ ВЕЧІР ЯКО ФОРМАТ ЛІТПРОЦЕСУ

  Публічність є частиною письменницької професії, позаяк ти, пишучи, розраховуєш на читача своїх писань.

  Тому авторський вечір є важливим форматом літпроцесу.

  Мій перший авторський був у музеї Шевченка на одноіменному Бульварі у 1992 році. Картини Григорія Синиці, спів Нелі Франчук, акустика, духовне поле друзів а шанувальників доробку.

  Мій другий авторський був наступного року ув НСПУ з малярством, відеофільмом і першою збіркою ЙОЙ у роздарунок.

 Потім низка вечорів колег, де я виступав уже органівзатором.

 А далі -- море зустрічей, вечорів, виступів, фестивалів.

 Вечори моїх колег по Літфоруму цікаві а не схожі поміж собою.

 Макисм Одарюк постав зрілим, мислячим, вартісним письмаком. Музика підсилювала, але не роз'їдала тло заходу. Музліт був задоволений. як і ми усі.

 Лідія Стрельченко -- музика, поезія, особистісне, переклади.

 Орися Тівел -- спроба вийти у публічність. І ніхто не умер.

 Тетяна Шпичук -- поезія, музика, виступи колег. Щоправда, троє з них вирішили трошки пошпетити голову правліня Українського клубу бозна і за що. Знаю одно -- література моє покликання але не мій обов'язок. Завше при нагоді ділюся ресурсами з усіма притомними людьми. з непротомними -- прощаюся безжально і надовго, якщо не назавше.

 Таке.

 Слава НАції.