ЗРЕЧИСЬ У СОБІ

 Колись Василь Герасим'юк написав: ЗРЕЧИСЬ В СОБІ ҐОНОРНОї ПАСКУДИ. Мені на той час молодому-зеленому видавалося се грубим а незрозумілим.

 З часом а досвідом я осягнув сб його максиму.

 Ґонорна паскуда у тобі любить комфорт, безвідповідальність, стабільність малости.

 Мені добре було в Українському домі під орудою доброго директора. Але коли він дозволив соьі принизити мене перед моїми літфорумівцями -- я пішов пріч.

 Мені чудовезно було у Цензури Іванівни. Десь так, як тепер Защокану. Але коли вона собі дозволила задіяти цензуру -- я пішов пріч.

 Коли ти ідеш на бенкет неправдних -- ти не можеш праведно творити літературу високої полиці.

Бо література -- се не тільки текст, а і чин, і вірність, і честь, і гідність.

 Українські класики добольшевицького періоду се розуміли і се практикували.

 З колаборантами большевицького режиму є проблеми.

 Але неколаборанти -- Симоненко, Стус, Калинець, Світличний, Мисик, Ґжицький, Горбаль дають нам приклад служіння, до якого варто доростати щодня.

 Для мене еталоном є служіння у політиці і літературі є практики Івана Сухині, Миколи Гулака, Тараса Шевченка, Юрія Федьковича, Івана Франка. Отсі п'ятеро тримають мене на ґорґошах і змушують чинити по правді і з ворогом, і з ближнім своїм.

 З роками досвіду -- літературного а політичного -- розумієш, що пора злізати з ґорґошів попередників і ставати до їх гурту -- брати на ґорґоші наступників.

 Нині при освяченні погруддя гетьману Мазепі ув українській Лаврі глава ПЦУ Єпіфаній слушно підкреслив 66 ми працюємо на українське майбутнє.

ЗРЕЧИСЬ В СОБІ ҐоНОРНОЇ ПАСКУДИ, бо ти собі не належиш -- Господь дав тобі іскру Божу -- ТВОРИТИ УКРАЇНСЬКЕ МАЙБУТНЄ.

Багато покликаних -- мало обраних.

Життя коротке -- нація вічна.