БУДЬМО ГНУЧКІ А ЖИВУЧІ ЯК ВЕРБА

  Микола Гоголь-Яновський, коли був у Галілеї а Палестині, поьачив верби над Йорданом.

 Я був там само через 200 яких літ, але верб над Йорданом не побачив.

  А шкода.

 Читаючи чудовий роман Лариси Денисенко ОДЛУННЯ зауважив фразу ворога-німця-завойовника-окупанта: ви вербовий народ.

Так і є.

МИ вербовий народ.

Ми гнемося але не ламаємося.

Ми дуже живучі.

ми любимо сонце, воду, простір і радість буття у Господі.

Вороги не тямлять, чому у нас працює горизонталь, а вертикаль ні.

Ворог не тямить, що ми повнокровна повноцінна нація, яку створив Бог.

як мовив мій товариш філософ од Бога Іван Рибалко

БОГ СТВОРИВ НАЦІЮЯ А НАЦІЯ, ЯК ЖИВИЙ ОРГАНІЗМ ТВОРИТЬ УСЕ А СУСИХ, ЩО ЇЙ ТРЕБА.

Духовидець Тарас Шевченко дав визначення українській нації ЄДНІСТЬ МЕРТВИХ ЖИВИХ А НЕНАРОЖДЕННИХ.

Я докинув од себе скромне але важливе:

ЖИТТЯ КОРОТКЕ, НАЦІЯ ВІЧНА.

Отже, будьмо гнучкими а живучими як верба.

Ми дома.

Ми у Господі.

Ми приречені бути щасливими.

Але одкиньмо наьік дрібні образи, непорозуміння, не мучмо одне одного поневагою а тупим мовчанням, говорімо, любімо, шануймо а діймо.