ЧАС СПОДІВАНЬ І ЗВЕРШЕНЬ

Які були сподівання на 2024 рік?

Ніяких.

Депресія.

Війна.

Руїна.

Смерть.

Одсуття майбутнього.

Але треба щойся чинити, аби не збожеволіти.

Авторський вечір Софії Майданської у музеї Максима Рильського надихнув на мій.

Авторський вечір Лідії Стрельченко одбувся у бібліотеці Гоголя-Яновського.

Але далі не пішло. Не з моєї вини.

Ми ще проведемо у сій бібліотеці авторський вечір Світлани Бахметової.

І усе.

Основною для нас стала бібліотека Остапа Вишні (завідувачка Наталія Башкатова).

З1 засідання мистецької вітальні ВИШНЕВІ ЗУСТРІЧІ, 31 володар а володарка ВИШНІ.

А найголовніше – живе спілкування, обговрення, дискусія, одкриття.

Люди – як бджоли – вони ріжні – але в українському вулику вони роять радість і світло.

Вишневий шлях ми розпочинали з малярем Юрієм Базавлуком а композером Андрієм Кислюком. Але вони одпали як гімняк з корови, коли на неї припече сонце.

А сонце припікає.

Зоя Логвиненко – добра жінка але як піарник Голосоіївської ЦБС дуже нав’язлива. А за її словом нема дії, бо вона усього на півставочки там, а усі бібліотеки Голосіїва – се бібліотека для бібліотекарів і для Райоенної держадміністрації. І письмак, і читач там – тільки для птічки, для галочки, для закарлючки.

Ми брали участь у заходах – ПАМ’ЯТИ ЗАГИБЛИХ, пам’яти Григорія Коваля, авторські вечори Ольги Кроншевської а Людмили Линдюк – на Маричанській, а у Деміївській навіть провели двічі ІСТОРИЧНИЙ КЛУБ – але… не склалося.

Тому правління Українського клубу вирішило – зосередити свою діяльність у Печерському районі: ВИШНЕВІ ЗУСТРІЧІ – щонеділі, ПЕЧЕРСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ КЛУБ ІМЕНИ ВОЛОДИИМРА АНТОНОВИЧА а ТРИЗУБ ДУХОВНИЙ – раз на місяць.  Щось удієме і у ПАЛАЦІ КУЛЬТУРИ ПЕЧЕРСЬКОГО РАЙОНУ.

Поряд з тим працюєме з арт-директором КУПІДОНА Денисом Кащеєм щодо уріжноманітнення та олюднення (в усіх сенсах сього слова)  подій у сій кнайпі.

Купідон дуже виручив нас з авторським вечором Максима Одарюка, а Одарюк одарив нас театром МІЖ ТРЬОХ КОЛОН а гуртом БВП.

Я особисто мав змогу завершити рік авторським різдвово-драйвовим вечором, де одбулося чотири світові прем’єри, колядування, засівання, пригощення хлібом з медом, класики за донат тощо.

Плідним було ютуб-балакання у Вадима КАРПЕНКА у Домі офіцерів та запуск ютуб-каналу СУГУЛАК.

Що буде наступного року?

Життя.

Світло.

Радість.

Любов.

Дія.

А се – про мене красівого:

Такий довгий -довгий святковий день... Що почався зі сповіді й причастя(як і належить в таке свято). А потім ранковий ботсад, колядки в метро( вперше в житті)- збір коштів на дрони і нарешті авторський вечір голови правління українського клубу Романа Кухарука в затишному "Купідоні", де потрапляєш в інший світ - поезії і музики, і веселого товариства . Де водночас трагічне перетинається майстерним гротеском, але наповнює тебе відчуттям, що ти серед своїх. І що все буде добре!.. Дякую, Боже, за такий прекрасний святковий, хоча й не зовсім тихий день. Слава Богу, Христос народився! Й славімо Його!!!

Ольга КРОНШЕВСЬКА

Слова, покривджені, як діти...

— РОМАН КУХАРУК «Вдень і вночі»

Прочитати книгу мало — треба крізь себе пропустити, крізь усе єство. Читаю винятково у такий спосіб, інакше без сенсу. Подобається, але не без сліз. Плачу вдень і вночі.

Як писав Григір Тютюнник, «Іноді я відчуваю людину, як рана сіль». Мені нічого додати.

Пощастило знати Кухарука особисто. Спостерігати, як він суне брилою, гне свою лінію, лупає сю скалу. Вловлювати леткі діалоги, аналізувати, чи не йде слово у розріз із дією. Глиба, машина, титан! Бажаю Україні більше таких людей.

«Неоднозначний персонаж, почитай його біографію», «Кухарук жорсткий», «А він завжди в темних окулярах?», «Виключений з НСПУ», «Талановитий і їдкий», — я це чула тисячу разів. Читала й досліджувала. А ще я читала вірші... Там така багатошарова натура, чутливість, мудрість і майстерність, що іди пошукай. Окуляри — для зору.

Історії про «1% творчих людей», «треба бути в літературі», «Бог любить веселих», «у літературі можна все», «якщо ти обісрався, ти не маєш права вести за собою», «письменник, і без ручки», музика, яку він приносить у «Купідон», підвищуючи концентрацію мистецтва на «Першій поетичній каві», театралізовані перформанси з Максим Одарюк, поетичні імпровізації, «Вишневі зустрічі», безупинний енциклопедичний фактаж, прямі цитування і декламація напам'ять... Хто ще так смачно несе якісне слово в маси? Покажіть мені.

Я жодного разу не бачила Романа в поганому гуморі. Коли в нього депресивний епізод — його нема. Але якщо ви зустрінете цього чоловіка в місті, на публічних чи культурно-мистецьких заходах — вам буде комфортно у спілкуванні і по-дитячому весело. Перехилив чарку, каже: «Се поезія, а не хреновуха»

Китайська народна мудрість гласить: вчитель приходить тоді, коли учень готовий. Не тоді, коли каже «сідай, зараз тебе навчу», а коли ти сам вирішуєш вчитися.

Кухарук — журналіст. Так, він різкий. Роззирніться довкола і ця різкість стане абсолютно виправданою.

Кухарук — письменник, а не святий. Багато в чому себе переорав.

Заповів донькам, аби його кремували й розвіяли над Дніпром. Стане музикою води.

Мене вважають дурною, що я за нього так топлю. Але я не зупинюсь.

Анастасія ЛУКІЙ

Роман Кухарук - особистість неоднозначна, але дуже потужна. І тоді, коли багато писак зайняті виключно собою, він цікавиться іншими, бачить кожного, підіймає з майже небуття імена талановитих українців. То неоціненна робота.

Його правда (а хто вам ще отак візьме і скаже всю правду без прикрас?) когось ображає, когось бісить, когось обурює. Та саме небайдужість і є рушійною силою. Там, де Кухарук - нема застою і болота, нема мармулядно-медової нудоти. А є вишні солодкі, соковиті і з кислинкою. Є смак: в поезії і прозі, в малярстві, в музиці.

Дякую Анастасії за душевні і мудрі слова. Чомусь часто думаємо, а мовчимо. А варто говорити.

Тетяна ШПИЧУК

Дякую, подруги  а колежанки.

Спробую виправдати ваші сподівання разом з вами новими звершеннями у новому 2025 році.

Слава Нації.