ЕНЕЙ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Остап Вишня радив молодим письмакам перед тим, як заходити у літературу, ретельно почистити черевики.

Я заходив ув українську літературу через ЕНЕЙ.

Якраз Олесь Ульяненко святкував свій день народження.

Були Цибуля, Сопронюк, Медвідь, Пашковський, мо ще хто.

Було весело.

Я обзирав фрески роботи Анатолія Базилевича, писані з натури.

Голий Смолич, гола Марія Пригара. Ще инші.

Знищити сю красу і неповтор міг тільки тупий Ларіс Кірес, він же – Володимир Яворівський.

На кухні працювала дружина Сергія Гальченка і підгодовувала  вічно голодних а вічно нетверезих письмаків.

Там любив частувати собратів по літературі Василь Земляк.

Там я мав чудові бесіди з Василем Юхимовичем, Романом Андріяшиком, иншими клациками а сучасниками.

Якось чаркують хлопці на чолі з Григором Тютюнником, а на поріг стає Дмитро Павличко.

І Григір йому мовить:

--Дмитре, у тебе очі – як дві повії на Хрещатику.

Там одбувалися поминки по чи не усіх письмаках.

Я був тільки на одних – після похорону Романа Андріяшика.

Таке.

Тепер ЕНЕЙ – тільки у нащій подячній пам’яти.