ПОСЛУХАЙ, ЦИГАНЕ ДУРНИЙ

  Зайшов у Могилу попісяти (псячив Малого за ПИШУ І ПІСЯЮ), зазирнув до свого улюбленого буккросинґу, а там -- мокра а висушена збірка СЛІВИ цигана калфи etcetera Сергія ПРОСТИ ГОСПОДИ Пантюка ТАК МОВЧАВ ЗАРАТУШТРА (Київ, ШМОЛОШКИП, 2017).

і там про мене таке о напісяно:

 Чи не набрило тобі, Романе,

жити лише собою,

забризкуючи світ

зеленою сукровицею ненависти?

Ще є дерева і стіни,

які пам'ятають тебе иншим.

Куди зникла ота тепла лукавинка

із глибоких очей?

Тільки злість і лютизна,

тільки гостра зневага,

сірий холод, з якого й вірші

проростають без світла і барв.

Якщо ти настілоьтки не любиш людей,

не шукай у собі поета.

Він давно розчинився у скверні

лайок, образ і кпинів,

натомість постала ніяка,

безлика й глевка порожнеча...

Невже торбі справді, Романе,

ніколи-ніколи не хочеться

заповнити власну пустку

хоч трішечки -- чимось теплим?

Я тебе, цигане, хоч і із запізненням на 10 літ почув.

Що тобі, дурню, сказати?

1. Я завіз твій рукопис до Київа на Ґранослов.

2. Провів твій авторський вечір ув НСПУ.

3. Ти видрукував моє П'ЯТЕ КОЛЕСО -- дякую тобі.

Ось моя рецензія на збірку любовної до тебе, цигане, лірики Марини Брацило.

А ось моя рецензія на твого КАЛФУ.

 Ти хочеш правди про себе?

 Тримай.

 По раз перший ти для мене помер, коли помпував чужу жінку -- мого товариша -- і в очі йому не посоромився мовити, що ти помпуєш його жінку. Се було у МОЛОДОМУ БУКОВИНЦІ.

По раз другий ти для мене помер, коли випендив СВОЄ СОНЕЧКО і двох своїх синів до США без права повернутися в Україну, бо не даш свого батьківського дозволу на перетин кордону успак.

 По раз третій ти для мене помер, коли проміняв своє СОНЕЧКО на луганську курву.

 Ти переймаєшся моїм літературним буттям?

Не варто.

Господь мені дав іскру Божу, і коли моя душа постане перед Господом, їй є про що повісти -- я свій талант не пропив, не продав, не просрав, не закопав. 

Мій талант працює на УКРАЇНСЬКУ НАЦІЮ.

Тямиш, що се таке?

Ні.

А дарма.

У нашому -- як і у кождому -- поколінні є семеро добротних совісних вартісних неперебутніх талантів.

1. Іван КОЗАЧЕНКО.

2. Василь КОЖЕЛЯНКО.

3. Юрко БЕДРИК.

4. Іван АНДРУСЯК.

5. Роман СКИБА.

6. Борис ЩАВУРСЬКИЙ.

7. Роман КУХАРУК.

Через 200 літ зустрінемося і погоминимо на сей темат.

.