РАЗУМКОВ ДО РАЗУМКОВА – УКРАЇНА БЕЗГОЛОВА

16 лип. 2020

РОМАН КУХАРУК


 

Алєксандер Разумков був провайдером московитиської парадиґми ув оточенні президента Кучми. Москворотив, усе українське ненавидів, гавкав на Ґорбуліна, умер від раку, перед тим подарувавши Юлії Мостовій сина Ґлєбушку. Потім вона разом з центром імени Разумкова дісталася Гриценкові, який перед тим ушився з інституту стратегічних досліджень з усіма багаторічними  напрацюваннями.

Дмітрій Разумков – син Алєксандра від першого шлюбу– і то вірний син. Його шлях відомий – партія реґіонів, спільна структура з Моканом, неймовірна перемога зелебобіків на демократичних виборах, крісло голови Верховної Ради. Він, очевидно, готував себе до зайняття ніші розумного, виваженого, адекватного москворотого політика, орієнтованого на Йухла та його мільярди, проте Бог пожартував з ним – посадив у крісло голови Верховної Ради, де москворотити – моветон (хоча у свій час нєкто Ґріньов промоскворотив усю каденцію заступником голови).

Рік на посаді Дмітрій тримався достойно: грав ролю респектабельного, виваженого, адекватного спікера українського парляменту. Усе б нічого, проте за чинною Конституцією саме спікер виконує обов’язки президента, якщо ґарант московської окупації в Україні раптом склеїть від передозу чи утече до Ростова – раптом – або в Оман. Напруга між двома політиками тривала, особливо вона була гострою під час ухвалення земельного закону.

Але щось сталося за кулісами великої української політики, і Дмітрій раптом згадав, же він Разумков, син свого москворотого таточка, і давай намагатись торпедувати закон про державну мову, який і так не діє, іґнорується, саботується тощо. Сей закон дає українцям право домагатися свого у своїй країні і дає ілюзорні сподівання на україномовне майбутнє у своїй державі. Се і не до шмиги шмиґалям а зелебобікам. Але українське суспільство готове до бою за українські цінності – мову, віру, армію, демократію, право вибору, свободу слова, европейський а евроатлантичний  вибір тощо.

Дімітрій помилився і похерив свою можливу теоретично президентську перспективу. Не тямлю, хто йому то нараяв – чи Мокан, чи Когут, чи ще яка проява, але ув один момент з Разумкова він перетворився на Недоумкова, а його так ладно ладнана політична яхта воднораз перетворилася на розбите корито. І се вже не поправити а не виправити анічим.

Бужанскій – дніпропетровське бидло, же печерно ненавидить усе українське, фінансується йухлом і сподівається на щасливу  суйбу у Московії.   Так, там переховуються антиукраїнські утікачі, так, там поховано труп мерзенного комуїста Ґєрасімава, так, там приймають Мертвечука, але там зазнали кримінального переслідування Халецький і Рудьковський, у тюрмі перебуває і легендарний Ігор Бакай. Не факт, же Бужанскій там не склопоче кулю в жбан.

Українській еліті варто виробити дієві механізми, аби унеможливити з’яви бужанскіх-разумкових-дубінскіх-ків-мертвечуків-шуфричів-папієвих і иншої наволочі у наступному парляменті. І тут може стати у пригоді і ЗАКОН ПРО ДЕРЖАВНУ МОВУ, і закон ПРО КОЛАБОРАЦІЮ З ВОРОГОМ ПІД ЧАС ВІЙНИ, і закон ПРО АНТИУКРАЇНСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ.

Якщо еліта не справиться з сим непростим завданням – його вирішить вулиця через 5 статтю Конституції у свій спосіб і специфічними методами.

Слава Україні.