РОЗУМІЮ ОДАРЮКА

 Коли ти повен депресії -- а маєш діяти.

 Коли ти вирвав з кров'ю радість і рана незагоєна -- а маєш діяти.

 Коли ти ховаєш очі од усіх -- а треба діяти.

 Коли ти пишеш кров'ю -- Господь пише тобою -- а треба діяти.

 Як не зірватися знову у глибоку яму?

 Хапаєшся за краї могили а земля -- чи пісок -- осипається на тебе.

 А там на горі -- нема нікого.

 Хіба два гробарі з лопатами. 

 Два цинічні гробарі.

 Вони не кинуть тобі ні рушника, ні мотузка.

 А ті, що кинуть, обмоталися мотузками а рушниками  -- да і розійшлися по своїх самотах: у кождого свої проблеми, їм не до тебе.

 А той, що порятував його од безвісти себе самого -- одсахнувся од тебе і пише про сино-доньку Наркіса.

 Запали свічку у собі а іди шукай світи у кожде лице -- шукай очі, удивляйся у них, услухайся у світ.

 Ніхто не тямить душі живої.

 Ти сильний.

 Ти мусиш.

 За тобою ідуть.

 Не озирайся.

 Бо скаменієш навіки.

 "Я би виплакав усю свою кров, Щоб нічого з людьми не ділить". Ювілянт Іван Франко.