kuharuk

БЕЗГОЛОВІ ЩЕРБИЦЬКІ ҐАЗЕТИ

26 черв. 2020

РОМАН КУХАРУК


 

Українське суспільство ніяк не може собі усвідомити, же найбільша проблема українства сьогодні – щербицька культура. Щербицький застрелився 1990 року. Тридцять років по тому ЩЕРБИЦЬКА КУЛЬТУРА – думання, мислення, дії – триває.

Що воно таке?

Розкручені КҐБ персоналії на високих культурних посадах: Патон на чолі Академії, Жулинський на чолі інституту літератури, Толочко а Смолій на чолі історичних інститутів, Чепелик на чолі спілки малярства, Чебикін на чолі академії художеств, Мовчан на чолі Просвіти…

Московитський контент а кадри у бібліотеках, театрах, концертних установах, культурних вишах.

Відсутність високооплачуваної критики у ЗМІ.

Відсутність мистецьких а товстих літературних журналів.

Відсутність культурних ринків продажу.

Відсутність ринку авторського права.

Відсутність творчих гільдій.

Відсутність телеканалів- радіостанцій, же ретранслюють українське кіно, музику, малярство, літературу, театр.

Відсутність конституційного закону про культурну спадщину.

Відсутність міністерства культурної спадщини а туризму.

Присутність сталінських колгоспів – творчих спілок.

Присутність компрадорської, підсовєцької, маразматичної, безсовісної інтеліґенції.

Присутність маразматичних звань а премій.

Присутність національного музею нєізвєстно какой літєратури під орудою Галини Сороки замість НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ А ЛІТЕРАТУРИ.

Яскравим виявом ЩЕРБИЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ є ґазети МАКУЛАТУРНА Україна та СЛОВО ПРОСВІТИ.

МАКУЛАТУРНА Україна досі не покаялась за друкування ПОКАЯННИХ ЗАЯВ Івана Дзюби, Василя Захарченка, Олеся Бердника, Миколи Холодного та инших достойників, за погром української літератури. До речі,  там і досі панує цензура і заборона на імена.

І ось ся МАКУЛАТУРКА волає до читача: дай копійчину, бо гину. Розчулений секретар Спілки (відряджений туди, певне, самим Евгеном Марчуком, колишнім шефом пріснопам’ятного п’ятого управління КҐБ УРСР)Микола Гриценко офірує аж 1000 гривнів на рідну йому ґазету. Так і пише, песиголовець, рідненька.

Але що ж там підтримувати? КЛАПАВУХИЙ призначив на головреда москворотого а москвомислячого Сергія Куліду з Бучі. І що ми у тій вельмибучій ґазеті бачиме?

№13-20     за травень сего року: інтерв’ю з КЛАПАВУХИМ, розворот про москворотого а москвомислячого Нікалая Амосова (се його донечка довела до руїни медвиш Богомольця), оповідання БОСІ ЯНГОЛИ Віктора Терена, оповідання ПАЧКА ЦИГАРОК Сергія Саєнка, осанна покійному Кагарлицькому роботи Слабошпицького, невідомо з якої мови переклад уривку поеми Коротка з розправою злісного плаґіатора Дмитра Дроздовського (цікаво, що і у кого на сей раз спіхвило се непорозуміння інституту літератури а редактор УСЕСВІТУ?), Надія Гаврилюк – про дружину Слабошпицького Світлану Короненко, інтерв’ю Володимира Матвієнка – банкіропоетопісняра, же викинув на вулицю з Кончі-Озерної Володимира П’янова.

№№21-22. Про премію Івана Багряного – Ліні Костенко (читай ґрушник Шугай вручив премію бабці української літератури), некрологи, заохочення Тараса Кременя до книги споминів про його таточка, стукача, графомана і рецензента КҐБ УРСР Дмитра, дивний жанр звернення до Тараса Салиги Дмитра Павличка – а мова про Івана Денисюка, розворот спомину Михайла Сіренка про Малишка,   завершення БОСИХ ЯНГОЛІВ Терена, добірка Надії Гаврилюк (майбути, гонорар за матеріял про дружину Слабіка), Слабік про Ґужву – посереднього поета а прозаїка, що пасеться-видається у його видавецтві Ярвал, Олесь Дяк у пародіях а присвятах (датська графоманія). І я се маю підтримувати? Се вам рідненьке? Попустіться. Тут нема жадного натяку на літературу, українство, життя, майбутнє. Се, панове, МАКУЛАТУРА.

Беремо СЛОВО ПРОСВІТИ, же так само лементарить до читача – дай копієчку, бо здихаю.

№18-19. Мирослав Левицький а Богдан Тарнопільський про Михайла Гориня. +.

Матеріал про Грицька Половинка. +.

Олег Олексюк – панеґірик Миколі Братану, же 25 літ під московським режимом очолював Херсонську спілку письменників. Видатний графоман в усіх жанрах. Що ж до Олексюка – то вельми неоднозначна фігура для Херсона, а Просвіта там – фікція. -.

Шпальта про видатного графомана-пісняра Вадима Крищенка. –

Про Евгена Шморгуна. +

Слабік про кремлівську чорнороту верещаку Ірину Фаріон. –

Вадим Пепа – графоман і стукач – на захист укрмови. -.

Матеріяли Едуарда Овчаренка цікаві і меркантильно необхідні винятково йому одному. -.

№20-21. Епіздола до Зелебобіка на захист конкурсу Петра Яцика, підписана вінеґретом різношерстних достойників – Загорій, Павличко, Жулинський, Щербак, Брюховецький, Яцків, Голомша, Мовчан, Гриценко, Сулима, Бенюк, Сумська, Гостікоєв, Слабошпицький, Гусейнов, Фаріон, Ковалів, Поліщук, Горинь , Салига, Голота, Малкович, Терен, Квасниця-Кей. Для успішности сприйняття достойним сеї інтеліґенції президентом якийся яйцелобий редахтір угімнярив понад звернення карикатуру на зелебобіка а Єрмака – певнечки, аби се звернення краще лягло їм на душу. Як на мене, панове підписанти помилились адресатом. Нащо вам московитська прокладка? Звертайтеся напряму до ЙУХЛА – ой же ти наш царю, ґоями владарю, даруї нам сто капєєк, ми тобі відробим. -.

ПАРАЛЕЛІ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ Мирослава Левицького. +.

УКРАЇНЦІ А БРАТНІ НАРОДИ Валерія Швеця. +

Микола Жулинський про Руцького. Се якийся довготривалий серіял. –

Серіял Ірини Фаріон. -.

Добірка відомого буковинського графомана Василя Місевича. –

Серіял Мельниченка з Москви. -.

Матеріяли Овчаренка -.

То що підтримувати? Інформації 0, ідей 0, насолоди від стилю 0. То навіщо се все?

Нам необхідна одна щоденна українська ґазета, яка об’єднає усіх українців світу. Се коштовно, але мус.

Нам необхідна цілодобова інформаційна аґенція для всіх українцв.

Нам потрібне україномисляче україноцентричне цілодобове телебачення для всіх українців.

Нам необхідне збалансоване цілодобове  радіо для всіх українців.

Нам необхідне єдине централізоване багатонакладне видавництво для усіх українців.

Се вимагає зусиль, ресурсів, зважености а професіоналізму.

Але сього вимагає українське майбутнє. Воно кричить до нас: творіть мене у своєму часі, йолопці а йолопеньки.

Хіба ні?