ФУФЛО У ДОМІ БОРДЕНЮКА

Люблю будинок кіна – тут воно ще живе.

Сюди ходять люде – як мовить Борденюк – півтора каліки.

Тут добре кафе – там дають каву по турецьки усього за 25 гриваків і позавше пахне грузинським випечивом з яйцем а сиром.

Тут показують свої творива Олег Бійма а Тамара Бебешко.

Тут мо зустріти Василя Вітера а Станіслава Чернілевського.

Тут бурунить а трембітає Сергій Тримбач.

Але деколи тут буває ДЕНЬ ФУФЛА.

Року Божого  2024 просинця 9 дня у Домі Борденюка панувало фуфло на чолі з Юлією Б. та Дмитром Ч. Сі двоє зі шкіри вилазять, аби утиснутися, упхнутися, убгатися, угімнитися у стару зужиту нікчемну антиукраїнську москвороту захланну тупу обмежену безперспективну бидлячу квазі-еліту. Їм се удається. Поки що. Але сі двоє викликають зупевну огиду, бо до чого би вони не доторкнулися – усе перетворюється на смердюче нікчемне антиукраїнське лайно. Ще їм у сей день не вистарчало третього – Дроздовського, якого увінчано премією Максима Рильського. Бідний Рильський.

Подія перша. Юля Б. а брати Степуріни (90% держзамовлень по Україні і 100% у Київі вони забирають собі). І се видавництво Самміт-кніґа, яке до гарячої фази війни спеціалізувалося на москворотій літературі в Україні. А что случалась? Гомосексуальність одного з братів співпала з тим же ув ОП чи що? Хзн.

Юля Б. призналася, же ні дупля не тямить у кіні і Параджанові. Але томик учинила. І пані Оґанесян се ок. І Тримбачу. Да і Борденюку. Подивився би я на Борденюка, аби 90% держзамовлень узяв якийся там один фільмар – як бо вони завили цілою Шпількою кінематографістів (Борденюк мислить українське кіно Спілкою, марить нею, мертвопетлює, забуваючи, же Спілка – не кіно, а професійна гільдія, тому не варто возводити її ув абсолют).

Та менше з тим.

Юлю Б. а Дмитра Ч. оголосили лідерами НСПУ. Ха-ха. Ото Клапавухий стрепенеться.

Але брати Степуріни ідуть москворото у наступ.

І уже виставляють у домі кіна москворотий варіант свого банера. І уже московротить Кадочнікова (ся кіноблядь так і не опанувала державну мову), москворотить Іван Степурін (а чьо вам ні нравіцца? Я ні маґу на етам сложном для міня ізікє).

Подія друга. Внчір пам’яти композера Володимира Губи. Циганщина од Мирводи, москвороте звернення доньки Губи зі США. Се його поховало удруге. Для мене. На жаль.

Фуфло непродуктивне.

Фуфло творить фуфло.

Фуфлісти перетворили у гей-клуби Шевченківський комітет а премію імени Гончара.

Юлі Б, Дімочки Ч, дроздовські, балабки, брати Степуріни, сербини, цензури іванівни творять фуфлостан замість живої світлої радісної а неперебутньої української культури.

Тримбач – єдино притомний спікер на обох заходах: його жартоблива іронія а самоіронія   поратують українську культуру.

Колийся.

Потім.

Але не у домі Борденюка.

Тепер я розумію, чому Володимир Войтенко не голосував за його кандидатуру.

Да і не тільки він.

Таке.

Слава Нації.