kuharuk

ФУНКЦІОНАЛ МІНКУЛЬТУ

1 лип. 2020

РОМАН КУХАРУК


 

Зараз увага громадськости прикута до міністерства культури через одіозність а антиукраїнську спрямованість нового міністра Олександера Ткаченка.

Очевидно, варто проаналізувати функціонал мінкульту для того, аби збагнути його місце у системі української влади.

У радянські часи Мінкульт був а. синекурою для відставних партійних чиновників. б.  інструментом денаціоналізації України. З обома функціями мінкульт часів Щербицького цілковито справився.

В епоху України як незалежної держави мінкульт залишався і, на жаль, залишається ґарантом збереження ЩЕРБИЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ.

Що було?

Персоналії:

1953-1956 Костянтин Литвин. Як бачимо, тільки після смерти Сталіна УРСР отримала можливість мати своє міністерство культури.

1956-1971 Ростислав Бабійчук. 1971 рік – знаковий для України: саме тоді розпочались масові репресії в СРСР (Андроповщина).

1971-1973 Юрій Єльченко – член щербицького політбюро, батько теперішнього посла України у США.

1973-1977 Олексій  Романовський. Здається, непоганий був чоловік. Принаймні Юрій Мушкетик з ним товаришував і грав у шахи у Кончі-Озерній.

1977 –1983 Сергій Безклубенко.

1983=1991 Юрій Олененко.

1991-1992 Лариса Хоролець. Будучи акторкою тетару, вона грала свою ролю міністра.

1992-1994 Іван Дзюба. За словами тодішнього віце-прем’єра Миколи Жулинського, на Дзюбу покладалися великі надії як на реформатора ЩЕРБИЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ. Проте той, що зламався духовно у часи гонінь (покаянна заява у МАКУЛАТУРЦІ, публічне відречення від своїх ідеалів) не зміг нічого удіяти зі ЩЕРБИЦЬКОЮ КУЛЬТУРОЮ.

1995-1999 Дмитро Остапенко інструктор ЦК КПУ, автор мафіозного клану Остапенків-Рожків у національній філармонії, же безкарно а безборонно нищить українську музичну культуру десятиліттями.     

Серпень-грудень 1999 Юрій Богуцький. Теж з когорти ЦК КПУ.

1999-2001 Богдан Ступка. Яко актор грав ролю міністра.

2001-2005 Юрій Богуцький.

Лютий-жовтень 2005  Оксана Білозір. Уславилась тим, же не дала Вікторові Пінчуку запопасти МИСТЕЦЬКИЙ АРСЕНАЛ.

2005-2006 Ігор Ліховий . Казнокрад. Се не завадило президентові Ющенку призначити його на мін культ а відтак і послом у Білорусь.

2006-2007  Юрій Богуцький. На сей раз уславився тим, же дав дозвіл на спорудження пам’ятника україноненависниці ЄКАТЄРІНЄ ФТОРОЙ ув Одесі. Сподіваюсь, же здох так, як і  вона – у виходку.

2007 – 2010 Василь Вовкун. Райдужний кадрибалет.

2010-2012 скрипаль на даху Михайло Кулиняк.

2013 -2014 Леонід Новохатько. Райдужний кадрибалет-2.

2014 Евген Нищук. Райдужний кадрибалет -3.

2014-2016 Вячеслав Кириленко. Паралельно – віце-прем’єр.

2016-2019 Евген Нищук. Райдужний кадрибалет-4.

2019 –2020 Володимир Бородянський.

2020 – Олександер Ткаченко.

Що треба?

Чинна КОНСТИТУЦІЯ у статті 54 мовить: «Культурна спадщина охороняється законом».

Отже, українське суспільство а щербицька інтєліґєнця не спромоглася створити а провести через парлямент закон ПРО КУЛЬТУРНУ СПАДЩИНУ.

Відповідно мало би бути створене МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ А ТУРИЗМУ. І сим би займалося.

Що ж до модерного мистецтва, то замість творчих спілок мали би бути запроваджені мистецькі гільдії, які б реґулювали ринки збуту мистецьких творів та ринки авторського права на митній території країни.

На жаль, сього досі не вчинено. Відтак, маєме те, же маєме -- процвітаючу ЩЕРБИЦЬКУ КУЛЬТУРУ, політичні трупи на керівних посадах в усіх культурних сферах тощо.

   Змін потребує і засаднича конституційна норма – державна ідеологія. У статті 15 чинної Конституції безголово а безвідповідально зазначено «жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова». Тут пропущене важливе слово «партійна». Але ДЕРЖАВА БЕЗ ДЕРЖАВНОЇ ІДЕОЛОГІЇ? Де ви таку державу бачили? Се нонсенс.

Україноцентрична ідеологія, же базується на чітко виписаних українських цінностях, Україні украй необхідна.

Хіба ні?