МАНТРИ
21 груд. 2009
Привіт, малята.
Життя триває. Одна книжка завершилась і вже верстається, інша розпочинається. Ще збираю есеї, статті, рецензії а інтерв'ю по книжках і буду так само видавати. Пора вже піти на люди письменникові Кухаруку -- буде книжок з 30.
Відгуляли день народження Оксанусі. З кумами. І співали, і танцювали, і тарелі били. Теща привезла ялинку з Карпат і вже нам Новий рік пахне а пахне.
Зненацькова зима студить і засипає снігом. Але тримаємось.
Затхей на волі. Поки що.
Йолоп пішов від Юща на аналогічну посаду до Сяви. Круто! Мертвонароджене здохле щеня.
Сходили на тівішко -- Микола Спірідонов, Вероніка Конончук і азмь грішний. Всі відзначають високий рівень підготовки Вероніки, її уміння мислити і говорити. А Софія каже: "Мамо, чого ця тьотя так близько до тата сіла?" Ревнушка мала, боїться втратити тата.
На радіо теж зі Спірідоновим. Прикольний він чувак. Оригінальний. Етер провели легко і без проблем. Принаймні Тетяна була жвава і задоволена своєю з нами роботою. Цікава фраза: "Я вам кажу правду, а вірити їй чи ні -- це справа ваша".
Січень буде наповненим і цікавим. До січня готуюся добре.
Хочу видати роман Васля Шевчука "Сковорода" 1968 року і листи Сковороди до Ковалинського. У кожного Сковороди є свій Ковалинський. Гірка, але одвічна правда.
А скільки ще треба видати літератури.
Не сприймаю критики вже існуючого, але не українського. Творіть українське, творіть альтернативу. Що заважає? Тупість? Скупість? Непрофесіоналізм?
Кажуть, Ющ в гуманітарній сфері молодець. Неправда. Він говорить і робить мертве, а треба робити живе -- інституції, програми, кадри. Нічого цього немає. Є балакунчик, є прірва між ним і суспільством, а по суті нічого нема. І Мазепа, і Могила, і Сайгадачний мислили инакше -- саме їм завдячуємо Україною, що маємо: реально, в душі, в серці.
Помер Іван Сподаренко. Помер депутатом і редактором Сільських вістей. До парламенту прийде Матчук. А СВ здохнуть.
Ющ проголошує: "Буду я -- буде Україна". Це небезпечне гасло. Україна була до тебе, є з тобою і після тебе буде. Така тупа самозакоханість викликає огиду. Ніхто не хоче читати мудрих книжок. У "Безрадісній політиці" все написано чорним по білому. А кому воно треба? Хіба мені, та моїй жменьці однодумців. Але саме жменьки однодумців і відігравали велику роль в історії. З жменьки все починається. І не суть важливо, земля у тій жменці, здорові зерна чи лайно. З усього виростає щось. "Знали б ви із якого лайна виростають квітки" -- писав Маяковскій.
Отаке.
Добре.
Замрачнив.
До роботи.
Живущую силу
Сила ночі оживила.
Тарас ШЕВЧЕНКО