17122009892.jpg

МАНТРИ

31 груд. 2009


Привіт малята.
Останній день року.
Снив Ратушного, з якого розбігаються урозтіч руді таргани. Десь така і розмова відбулась. Нема на то ради. Нема нічого вічного в цьому світі. "Не звикай утертими стежками Йти за другим сліпо як у дим Бо як стануть пастухи вовками Треба вівцям пастися й самим" -- писав мудрий Франко. Істинно. За три роки ми набули дуже багато. Не для себе. Для справи. Великої справи нашого поступу. Корпорація стала сильною, вартісною, гравцем на політичному полі. Знищити її здиранням таблички з дверей чи відмовою у співпраці не вийде. Але це продуктивна психологічна робота -- вартісність публічної політики, сила непублічної складової, вивільнення від ілюзій у правому спектрі, розв'язані руки для самостійого політичного поступу. Ряд дуже простий -- українські цінності -- український клуб -- нація -- український позасистемний уряд -- українська влада на місцях -- український парламент -- український уряд. Від усього гнилого, штучного, віджилого, невартісного і смішного треба відмовитись. Зараз важливо підхопити український прапор з рук Ющенка і нести його далі гордо і вартісно. Все. Ілюзії здохли. Є чорнова робота -- тяжка, страшна, але приємна.
Риба з коньяком і варениками з вешнями. Риба унікальна. Нарешті вона оцінила український клуб. Як ви їх видресирували за три роки! Отож.
Увечері вечеря з реальною силою, яка рухає справу коштом і світлом в душі. Добра кухня, вино, ґлювайн з медом, багато сміху, щира розмова. Ми знайшли золоту жилу. І кошти, і люди, і ідеї, і сила -- тут, в Україні. Ми формуємо український простір і україноцентричну політичну силу. Головне знаємо -- де є ресурси, як їх залучити, куди спрямувати, як розпорядитися шансом отримати владу і як  її не втратити.
Дома ялинка, щасливі діти і жінка, яку люблю. Для повного щастя -- знайти гарного гиндика.
Отож, пані і панове, друзі і вороги -- щастя вам усім, здоров'я, щоб пилось і моглось, лилось і ...
До зустрічі у Новому Році. 

Не хочу свободи без тебе.
Хочу свободу з тобою.
МАСОНЧИК.