170720101013.jpg

НАЦІЯ ЦЕ ГІДНІСТЬ 11

19 лип. 2010


привіт.
життя як в калейдоскопі. рух і натиск. люди, зустрічі, перемовини.
Качковський прочитав добру лекцію -- дали відлуп Зурабову. Чухайся дурню.
Перед тим відтарабубнили Львівщину. Львівщина проігнорулава. Тепер Вася пльохо спіт, бо скальп здирають нігтями.
Літературні бубніння пройшли безболісно. Руслан Морозовський і Марія Некрасова прочитали добрі вірші. Були Тряшин, якийся кремлелюб (здається платний), а також Андрій Батийович Шарафутдінов. Ото вже з'ява, прости господи.
УПГ захрясла троха. Принципово русскоязичні не тямлять, що без українських цінностей далі руху не буде. Принаймні спільно з нами. Сухий молодець -- проходить чорнову школу політики. А це не пара, не семінар, і не польові виправи тіпа лідерства. Тут все набагато серйозніше і вартісніше. "Люди перевіряються працею" -- каже він. Безперечно. Людина вивіряється кількома речами -- славою, владою, грошима і сексом. Принаймні, у політиці все це гамузом має велике значення і у сполуці витворює неймовірні сюжети, ба навіть детективи. Нічого. Заїхали в болото спільно -- спільно і виберемся.
На УТР Ярослав Хороший і Валентин Колєчкін. Хороший трохи затинаєсь, а Валентин пропіарив свою бабцю з Кіровограда. Круто.
Обмили диплом бакалавра Хорошого, роздали довідки Масончику і Лужевському -- і на Вінницю. в Карпатах були вже поночі.
А зранечку -- на Говерлю.
Прикольно бачити вплив у регіоні Шкутяка, безпомічність Наливая з його немічними аргарівцями (ідуть второваною  дорогою Луцика, Сєні, Тігіпця, Гриценка), пофігіста Васюника, Шандру з Геннесі, Микваса-печеричку, Юроньку Павленка -- геть ніякого.
Ющ могутній, спокійний, впевнений у собі. Це глиба.
Шкода, що коло нього вертиться Рукомиш з підтирачкою "УМ" на грудях. Сидим, випиваєм з Ющем під сало, цибульку і помидори, волиняки завели "Довбуша", Ющ каже: "Оце пісня так пісня", а Рукомиш : "Дак це ж у Хоружовці в нас..." От мотовило.
Володя В'язівський прибув з женщинами, з сином і з татом.
Багато вражень. Багато розмов. Лиш ноги і м'язи болять. Але то нічого.
Вечеря з класиком у штецлі Яблунів. Бандуркац -- наш духовний ребе -- виставив качку печену. На курку нас вже не вистачило.
Дискусія з космополітом триває. Не люблю істеричних істот. Але гістерика -- завше реакція.
Все.
До роботи.

Біла осіння роса лежала в сутінках на траві. (...) наче зазнав якогось невідомого щастя. неначе душа моя була в раї, в небі і закуштувала якогось кращого життя.
Іван НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ