170720101018.jpg

НАЦІЯ ЦЕ ГІДНІСТЬ 14

9 серп. 2010


Привіт
Літо спекотне. Бог буком не б'є. Росія у вогні. Україна теж не в прохолоді.
Кожен день приносить враження. Кожда ніч приносить сни. Сни програмують майбутні дні і майбутні враження. А ще вибухають у снах невикінчені бажання. Відчуваєш реальність їх -- у розкрутті.
Спілкування з тяжкими людьми -- українцями. Скоробагатьки -- скупі і невдячні. Поки їх не винищать до ноги -- нічого не зроблять для Нації. Один будує церкви, де нема і ніколи не буде Бога, інший будує музей Огієнкові, забувши духовні заповіти того ж таки Огієнка -- Слово животворить. Ще інший видає книжки коштом місцевої влади і плачеться, що ніхто про його не знає, не має він читача. Ти з хлібом свого читача з'їв, то чого тепер скиглиш? Після відрізаної голови за волоссям не плачуть, сарако. Бабця на срібній воді хоче в мери великого міста, але набрала до команди ідіотів -- і програє, вклавши у свій програш усі пелімені гамузом.
"Лінива, нагла і дурна" -- це клінічний діагноз. Жалься Боже таких людей і не дай їм права заволодіти твоїм часом і простором.
Озеро як випочинок, спочив а спокій. Юшка. Зірки. Сонне літепло вод. і тільки сліпий лилик хоче прочикрижити твій мокрий коржик.
Найбільше зло у людині -- гординя.
Найбільше зло для людини -- самотність.
Той, хто рятує тебе від самотності -- Богом даний тобі човен, і сніг, і вода.
Вмій триматись вріст на воді -- і човен не порубай на дрова.
Багато людей не мають в собі світла. Вони темні, злі і огидні.
Бог дає випробування. Іди і не тямся від щастя.
Читанина триває. Бург пише про Україну жидівську -- гарно, але гоям місця ту не є. Суцільний Жидостан. А де ж Україна? А Українці де?
Молдовські повісті Раїси Лунгу. Дуже сильно.
Геніяльний литовський письмак Юозас Апутіс. Глибина, свіжість, національний характер, філософія життя. Дуже і дуже. 
Ранній Сингаївський -- добре. Книжка про Хранцію -- його ж -- суцільне лайно.
Націонал Нечуй-Левицький. Супер.
Статті Корчинського. Парадоксально гостро і правда.
Поезія РилЄнкова. Дуже добре. Море українізмів. Не диво, він народився в селі, заснованому переселенцями з України.
Поезія Аттили Могильного. Сильно і талановито. Спився і вмер. А його син Ярополк відрікся татового прізвища. Чи мислимо? Не гоже забирати у мертвого останнє.
Та добре.
Дай мені, Господи, сили і міцності бути -- з тим, з ким хочу і можу бути собою.
 

Когда тебе в беде изменит друг,
Не говори: "Я в дружбе разуверен",
Но оглянись внимательней вокруг
И всю любовь отдай тому, кто верен!
Николай РЫЛЕНКОВ.