НАЦІЯ ЦЕ ГІДНІСТЬ.3
15 трав. 2010
Привіт.
14 травня сталася видатна подія в історії України: народний депутат Володимир В'ЯЗІВСЬКИЙ зачитав з трибуни парламенту ЗВЕРНЕННЯ ДО УКРАЇНЦІВ Громадської конституційної ради та правління Українського клубу від 27 квітня 2010 року. Це мужній крок справжнього українця. Нація почула посутні речі – нація це гідність, реваншистсько-окупаційна влада приречена, Янукович – неґарант і не головнокомандувач.
Чи почують українці? Це справа самих українців.
Записали телепрограму. Кожну записуємо як останню. Бо колись комусь урветься терпець гратися в демократію і услід за Толстоуховим, пошле нас матюкливо подалі. Але самі відмовлятись від жодної можливості не будемо.
Разом зо мною були Дмитро Сухий і Олександер Нарбут. З Сухим легко працювати – він мобільний, чує тебе і робить усе згідно з політичною культурою. Це вельми вартісно у порівнянні з іншими даруваннями, які цього не тямлять і намагаються тільки брати, не віддаючи навзамін, і займаються самодіяльністю, яка не має нічого спільного ні з політичною культурою, ні з людською порядністю, ні з поважною перспективою на майбутнє. А Нарбут – тямковитий дядько, з яким затишно себе почуваєш.
Вистава «Туга за майбутнім» Чернівецького театру за віршами Віри Китайгородської – невдала чорнуха. Вірші гарні, а все інше – трачене. Мало Буковини. Акторська гра відсутня. Музика Козаренка – дивна. Балканські мотиви для Буковини – аж ніяк ні. Ну і східняцькі пісні співати на буковинському храму – себе не поважати.
Софія Майданська каже: «Невже я маю померти там де народилась?» себто в таборах.
Кожен має усвідомлювати, що прийшли для нас часи початку 20-го сторіччя: банда Муравйова вже у Києві. Ґрушна еліта – ниць, в ноги, чьо ізволітє? Неосвічені бандюки при владі, розгублений обиватель, скупі українчі-скоробагатьки по хуторах а маєтках. І що?
Знову Крути? Нищити цвіт нації? Знову Красне поле над Тисою?
Я згущаю фарби, але так виглядає.
Кожен українець стоїть перед вибором:
1. Занишкнути.
2. Колабораціонувати.
3. Еміґрувати.
4. Продовжувати свою справу.
Тепер зростає ціна слова, думки, свободи, часу.
Зростає вага ґрунту під ногами, світла в душі, міцних нервів і твердості в руці. Пора брати до рук українську класику – від Митрополита Іларіона до Апостола Черні Кобилянської. І читати. Не минати ані титли, ніже тії коми. Наша біблія – КОБЗАР. Наш маніфест – ГАЙДАМАКИ. Наше майбутнє – в нас самих.
Перед кожним стоїть одвічне правило українця СВОБОДА АБО СМЕРТЬ.
Іти до кінця. Іти за Сократом і Христом. Вони не тікали з поля бою. Тільки смертю смертю поправ можна ствердити у свідомості нації свою світоглядно-цінністну твердиню.
Я не маю вибору.
Моя НАЦІЯ за промислом Божим зробила вибір за мене в день мого народження і дала мені як світло СЛОВО ТВОЄЇ ІСТИНИ: хліб наш надсущний дай нам сьогодні.
Буде каяння на світі,
Вороття не буде.
Тарас ШЕВЧЕНКО.