393289_330307943731756_1032887922_n.jpg

НАЦІЯ ЦЕ ГІДНІСТЬ 72

11 вер. 2012


Здибав учора Гайдамаху у Є. Мудрий дядько. погомоніли про справи. а борці за Україну в цей час боролися з пивом під чинаром, де ми колись з Рибалком каву пили.

 Був у Михайлівському золотоверхому. Маю образ Христа і Новий заповіт з собою. запалив чотири свічки -- бунці, мошулови, Павлюку і Рибалку. Проказав їм молитву. Най би мене охороняли в дорозі.

 Нитка з вишиванки червона -- муліне -- вирвалася з петельок. Дурна. Або хитра. Тепер  на сумці боронитиме від пристріту.

Читаю запоєм ВІДЛУННЯ Денисенко. Дуже сильно і глибоко.

Кождий проходить  довгу дорогу до Христа. Або не проходить її. Або петляє манівцями.

Я свою пройшов.

 Від несвідомого хрещення через язичництво і невіру -- ба навіть ненависть -- до розуміння СЛОВА ЙОГО ІСТИНИ.

 І не в церкві справа чи ритуалі -- справа в душі і вірі. Денисенко мовить про це так : \"НЕМАЄ ПРАВДИ БЕЗ ВІРИ. БЕЗ ВІРИ НІЧОГО НЕМАЄ\".

 Пройти дорогами Христа за авторами його життєпису.

Потім дорогами його слова і духу, що їх подають синоптичні євангеліЇ.

 Потім дорогами до Риму.

 І аж тепер до першопочатку -- Єрусалима на семи пагорбах.

 Я живу на семи пагорбах. Мій Київ нічим не поступається Риму чи Єрусалиму, моя Нація -- Нація молитви.

 З якою чорною ненавистю до Ющенка напівжидок Щербак мовив про МЕССІЮ. Мабуть, так само і з такою самою кричали прокуратору Юдеї РОЗІПНИ.

 За що?

 За те, що Людина.

 Людина в молитві -- це людина Божа.

 Христос стояв перед вибором -- втекти або відстояти свою віру, справу свого життя, істину свого духу.  Він не утік. Це приклад для кождого.

Тому іду до нього додому.

 З керниці черпнути світла води.

 І донести до мого Києва.

 І не розхлюпати.

 

«Ніщо на світі не приходить ні раніше, ні пізніше, все стається у свій точно визначений час... або не стається взагалі».

Василь КОЖЕЛЯНКО