НЕ СТРІЛЯЙ У ЖУРНАЛІСТА

З приходом техногенности в усьому трибі нашого поусякденного життя одмирають традиційні носії інформації: паперова ґазета, тлустий журнал, таблоїд,  жива прес-конфренція, живий журналіст.

Берім Київ.

При усій техногенности інформацію про анонси знайти не так легко. Якби не Укрінформ – було би геть несолодко.

Сьогодні на перший план на ринку прес-конференцій виходить Інтерфакс-Україна на чолі з Олександером Мартиненком (прес-менеджер Марина Зґарда). Вони змістовні, за евростандартом, з повагою до живого журналіста, кий потратив свій особистий час на прихід до залі і має повне право на запитання до спікерів. Права журналіста порушує один лиш Костянтин Матвієнко.

Друге місце за живими прес-конфренеціями займає Укрінформ. Проте на першому поверсі у них поселився дивний звір – інформаційний центр Україна – кий невідомо чий а якого гісна там опинився, журналістів не любе, запитання їм поставити не дає а деколи і бикує на них.

На ринку соціології на перший план виходить Центр Разумкова на чолі з Юрієм Якименком (соціологічний підрозділ представляють Андрій Биченко та перший захистант звання кандидата соціологічних наук в Україні Михайло Міщенко). Їхні дослідження ґрунтовні, багатопланові, пояснення експертів вичерпні а лапідарні, ставлення до журналістів зичливе.

На ринку кругляків на гострі гуманітарні а політичні теми перше місце, безперечно, займає геошка Максима Майорова: теми цікаві, експерти незаюзані а коректні. Єдина біда – не надає слова журналістам чи приблукалим – себто незапланованим – експертам. Боязнь несподіянки – немислима у відкритому суспільстві.

Отже: не триндіть, же ви любите а шануєте українську творчу журналістику.

Для її розвитку необхідні три речі:

1. ЗМІ, де культивується творча журналістика.
2. Творчий журналіст, кий має добре оплачувану  роботу і совісно її виконує.
3. Простір публічности у вигляді прес-конференцій а брифінґів, де журналіст матиме змогу працювати публічно.
4. Одкритість служб для преси а не дозвільні системи з недопущення журналіста до інформації.
5. Гординя уладоможців, чиновників, політиків тощо.

Колийся Анлрєй Міронов співав таку пісеньку – НЕ СТРІЛЯЙ У ПІЯНІСТА, БО ВІН ГРАЄ ТА ЯК МОЖЕ…

Сей заклик творчий журналіст мо адресувати до уладоможних а чиновних людей ув Україні – хочете мати басейн для плавання – налийте у нього бодай води.

Слава Нації.