ПОЛІТИКА -- МИСТЕЦТВО НЕМОЖЛИВОГО

  Політика -- мистецтво можливого, як любив повторювати Михайло Горбач.

В Україні політика -- се переважно мистецтво неможливого.

Особливо публічна політика. 

Публічний політик -- се як запалена цигарка, полишена на вітрі. Не ти куриш -- а тебе курять. Як правило -- у фіст а у гриву.

Генерал Залужний добре се тямить. Його офіс малоперебірливий у персоналіях, з якими пан Валерій світиться -- світлиться -- на публіку.

Штири го політичні кроки -- не вельми. 

1. Невипуск спудеїв на навчання за кордон.

2. Обов'язковий військовий реєстр для жінок.

3. Прив'язка військовозобов'язаних до місцевих громад.

4. Жорстка кримінальна відповідальність військових за невиконання мо і злочинних наказів.

Зрозуміло, же обпікшись на сих речах, Залужний воліє не іти у політику, мовлячи, же по завершенні гарячої фази війни писатиме мемуари.

Не писатиме.

Ющенко теж довго колупав піч своїм комсомольсько-бухґалтерським каламом. І що? Результат а наслідки ми тямимо.

Так само буде і з єнералом Залужним.

Михайло Федоров -- вельми симпатичний мені чиновник, який грає вагому а позитивну  ролю у війні з Москвою -- поліз в українську залупу через укрмову -- і отримав по єбалу. 

Та що там Михась -- хуїв у тачку натовкли уже нашій чудовій а пиздливій комсомолочці Оксані Забужко за переклад на московське наріччя.

Політика -- се виважений непоквап, гра у довгу, гра у покер, гра за правилами а не з правилами, базування на українських цінностях, повага до посполитих, уміння сформувати команду, уміння надихати, уміння увійти а не уляпатися ув історію.

ПОЛІТИКА -- МИСТЕЦТВО НЕМОЖЛИВОГО, бо НАЦІЯ ПЛАТИТЬ НЕЙМОВІРНО ВИСОКУ ЦІНУ за українське майбутнє і має право вимагати од українців а українок високої якости україгської політики.

Слава Нації.