26102009842.jpg

ТРИЧІ МОКРІ. СНИ ЯК КОРІННЯ .

21 січ. 2010


Шукати коріння губами. Губити коріння в землі. Де моє коріння? Питав у мами. "А Бог його знає". В тата не питав, бо не маю тата. Або нє, не так. Маю аж двох. Але ні оден не коло мене. Та й мами, як по правді сказати, так само не маю. Вона є. Але не зі мною. І не тут. І не там. І ніде. Народила. Дала кавалок хліба. Та й доста  з тебе. 
А в кого спитати про коріння?
Моє коріння у снах. У трьох кольорових снах.
Перший.
Греція. Вулиці забруковані грубим камінням. На каменях діти лежать. Умирати?
Іду стежкою проз високу траву на високий-високий горб. Там якийсь старий грек молодим голосом світло співає. І з мене теж виринає молодий голос. Голос летить в небо. Голос -- НЕ БОг? Не знаю. Ще. Чи, може, вже. Не знаю.
Другий.
Десь коло лісу. На толоці. Стою. І чую тупіт тисяч і тисяч кінських ніг. Мене поймає звірячий жах. Жінка і діти у лісі. А я стою на дорозі тисяч і тисяч копит. Звіряче бажання заритись в суху стежку -- у землю.
Третій.
Різанина. Ріжуть усіх. Я теж маю бути зарізаним. Але хтось -- яничар? ворог? хто? -- зав'язує мені на шию шалик на манір арафатки і кладе кривавий ятаган, і я притискаю його до грудей. Лишаюся живий.
Смішно?
Можливо.
Шукати коріння губами  не гріх. Гріх загубити.

Із-за лісу, з-за туману,
Місяць випливає,
Червоніє, круглолиций,
Горить, а не сяє.
Тарас ШЕВЧЕНКО