ЯК ГОЛІ З МАКУ

  Українська нація через своїх яйцеголових гостро ставить питання перед ПРАВЛЯЧИМ БИДЛЯЧИМ КЛАСОМ про одповідальність еліти за усіх і за усе -- за хуйовий мир а убивчу війну. Нація вимагає трибуналу не тільки і не стільки над московитами -- за злочини вони мають одповісти усім а усіма -- а у першу чергу над своїма, кі свідомо (чи по дурости, чи по захланности) працювали на війну а наближали її. І стосується  се усіх -- призначенців на посади, вибраних у представницькі органи влади, політтехнолухів, політолухів (ріжниця між ними, як слушно зауважив Кость Бондаренко -- ВОНИ ХОДЯТЬ У РІЖНІ РЕСТОРАНИ) , журнашлюх, суддів, письмаків, прокурорів, бльоґерів, шмоґерів тощо. За кожну заяву, за кожну дію, за кожне політичне, економічне, судове, законодавче, процесуальне рішення треба одповісти перед нацією.

 Чи змінила війна а море пролитої української крови яйцеголових?

На жаль ні.

Се показали дві пресцухи, же одбулися 3 липня у Київі.

Перша ув Інтерфаксі. 

Занудний а порожній Костянтин Матвієнко навіч програє своєму колишньому -- Дацюку, але Сергій чомуйся останнім часом зійшов на антиукраїнські пси.

 Віщий Олег  Арменивич піарить свою плятформу стійкости, ка го годує, але над собою і над мовленням варто працювати, бо негоже воткати а, будучи реципієнтом ресурсів ЄС, уживати неполіткоретне хуй зна шо на кшталт ІНФОРМАЦІЙНІ ЦИГАНИ. Роми, якщо на те пішло. Але термін так собі -- краще го уникати.

 Ну і ґаспадін Качєтков. Минулого разу він справив на мене чудове ураження -- україномовний (не без проблем, але старався), мудрий, експертновартісний.

 На сей раз -- ні. Москворотив, прожовував слова, уживав незрозумілости на кшталт ЗАЕС заґужена тощо.

 Зайве нагадувати, же уживання московського наріччя публічно -- грубе а свідоме  порушення ЗАКОНУ ПРО ДЕРЖАВНУ МОВУ. А ще ж се і плювок у лице УКРАЇНСЬКОЇ АРМІЇ, ка героїчно вичищає московське наріччя разом з його  носіями  з української земли. 

 Отже публічна московротість ґаспадіна Качєткова -- десь між прососом а пройобом, як мовив невмирущий Астап Бендер украполіттехнолоґій Казбєк Бектурсунов, же турсуниться зараз десь у цивілізованому світі.

На запитання яка ріжниця меж прососом а пройобом він одповідав так: просос можна виправити, пройоб -- се назавсіди.

Просос Качєткова -- се проблема Інтерфаксу, бо сей пан з Дніпра одним своїм бездумним виступом повернув пристойну а респектабельну україноцентричну сьогодні аґенцію у часи. коли вона була філією Московського відповідника.

Пройоб Матвієнка у тім, же він запросив такого експерта, не закликав го до порядку і не переклав незрозумілости. Більше того, не надав можности присутнім журналістам уточнити, перепитати а розвиднити для себе публічно хуєту, яку ніс ґаспадін Качєтков.

Мені мовлять -- але він добрий експерт ув оборонній сфері. І шо? -- як мовив би Данілов.

Мені скажуть. а от до москворотого Небожа у тебе претензій нема. Так. Бо сей син придністровських просторів НЕ МОЖЕ ОРГАНІЧНО мовити українською (як Пахло, як Аваков). Але Небіж істинно яйцеголовий, україноцентрист, уміло а чітко викладає свої  дефініції.

Друга пресцуха -- у Кризовому центрі Українського дому. Емоційний дипломат Валерій Чалий і двоє голів профільних комітетів -- Іванна Климпуш -Цинцадзе а Олександер Мережко.

Меж прососом а пройобом тут звучало як між двома самітами НАТО -- у Вільні а Вашинґтоні. Мовлялечки, якщо нас -- Україну -- не запросять до НАТО у Вільні (просос) і не запросять у Вашинґтоні (пройоб), то Україні доведеться повертати ядерну зброю. Се позиція Чалого.

На жаль, пан Надзвичайний а Повноважний не надав можности присутнім журналюґам поставити свої запитання -- він їх просто не помітив.

Мережко був понадто дипломатом.

А Іванка -- котора Климпуш да ще і Цинцадзе (другу частину прізвища не всяк українець вимовить а деякі -- паскудники -- і перекручують на свій лад у стилі журналу ЛЕЛЬ) -- весело мовила, же якщо у Вільні не запросять, то у нас (себто у дупутатів) буде рік на ухвалення недоухваленого за тридцять два поостанні літа Незаледности.

От у роги ма, як писав вінницький письмак Микола Рябий.

А чи знає пані закарпатського розливу, скільки української крови пролиєсь за сей рік? Скільки руїн буде, скільки калік а сиріт?

 Вони як голі з маку (вислів з недипломатичного роману Павла Загребельного НАМИЛЕНА ТРАВА, написаного за підсумками і на матеріалі візити на Ґенасамблею ООН) -- роблять вигляд, же нема ніякої війни і можна москворотити публічно альбо МАТИ кривавий  РІК ЧАСУ.

Таке.

Слава Нації.