ЯЙЦЕГОЛОВІ А ЩЕРБИЦЬКА КУЛЬТУРА
24 трав. 2022
РОМАН КУХАРУК
Хуйло хоче, аби ми духовно повивмирали. Сього прагне і п’ята колона москворотих а москвомислячих в Україні.
Але ми несхитні. Бо ми вербовий народ. А верба – гнеться але не ломиться.
Української нації не тямить жаден окупант – ні польський, ні німецький, ні мадярський, ні румунський, ні московитський. Українська нація ніколи не брала близько до серця вертикаль. Вона толерує а визнає горизонталь. Ся горизонталь -- СВІЙ ДО СВОГО ПО СВОЄ – принаймні останню тисячу літ дозволяє нації вижити а крок за кроком ліпити своє самісне, вартісне а міцне національне гніздо.
Вельми важливу ролю тут відіграють інтелектуали альбо иншими словами ЯЙЦЕГОЛОВІ.
Яйцеголових багато у соцмережах: вони чудово мислять, чітко висловлюють свою думку назагал, не позбавлені емоцій (особливо у парадиґмі – порох-зеля), але спеціально узятися за статтю чи за анкету – у них нема ні часу, ні спромоги, ні мотивації.
Державі яйцеголові без потреби – так було до війни, так є тепер, але так не мусить бути після української перемоги.
Анкета УКРАЇНСЬКОГО КЛУБУ – САМОВИДЕЦЬ ПЕРЕМОГИ – рухається зі скрипом. Опріч мене її заповнили тільки Микола Соболь, Василь Бабич а Володимир Мулярчук. Сподіваюся, се не рішенець, бо яйцеголових у мене у френдах тільки на фейсбуці мінімум 4500 осіб.
Але є дві речі, які не усім у тямку. То мушу розпояснити їх.
- Яйцеголові. Сей термін уживали американці у достосунку до учених-ядерників. Про се я уперше дізнався з відомого роману-епопеї Натана Рибака ЧАС СПОДІВАНЬ А ЗВЕРШЕНЬ. Мені вельми до смаку сей термін і я його залюбки застосовую до позначення інтелектуалів. Інтелектуал – творча особистість, здатна сприймати, аналізувати, опрацьовувати інформацію і – як результат -- давати інтелектуальну продукцію: проект системи, текст, проект рішення. Антиподом, антонімом до ЯЙЦЕГОЛОВОГО є ЯЙЦЕЛОБИЙ – тупа істота, кій яйці звисають з лоба і застують світ. Се споживач, ким легко маніпулювати. Він нічого творчого не виробляє.
У чому проблема України як держави? Поневажливе ставлення до яйцеголових, підкреслення їх зайвости а безпотрібности. Відтак яйцеголові їдуть пріч – туди, де їм створюють умови для творчої праці. Яйцелобі натомість займають їхнє місце як у суспільстві, так і у державі загалом.
Тому маєме не державу яйцеголових (учених, учителів, лікарів, письмаків, журналістів) а державу яйцелобих (депутатів, чиновників, прокурорів, суддів, економічних есбеушників, ментів).
Держава яйцелобих не є інструментом у руках нації, тому вона – приречена.
Війна дає нам можливість очистити а перезавантажити державу, зробити її дієвим інструментом самореалізації української нації, а се можливо тільки тоді, коли після української (спільно зі союзниками – США, Великобританія, Канада, Туреччина) перемоги над аґресивно тупим а захланним ворогом яйцеголові займуть вагомі позиції як у суспільстві так і у державі і усі ресурси нації спрямують на розвиток.
- ЩЕРБИЦЬКА КУЛЬТУРА. Сей термін вельми точно передає стан духовної руїни протягом каденції (18 літ поспіль) «мудрого» москворотого а москвомислячого правління Володимира Щербицького. Він застрелився у лютому 1990. Але ЩЕРБИЦЬКА КУЛЬТУРА процвітає в Україні протягом останнім тридцяти років відновленої української держави.
Чому?
Кадри. Бібліотеки, музеї, культура, ЗМІ, ідеологія.
Фонди. Вони переважно москвороті а москвомислячі.
Школи. Діти там у тюрмі, їх психологічно ламають, не готуючи до життя, а знищуючи усе творче. І се поскрізь, а особливо на західній Україні. Подивіться, скільки там Вань, Пєць, Фєдь, Вась, Славіків, Альон, Дарй. Ув офіціозі вони моц патріоти, лепечуть правильні речі, але у соцмережах – суцільний московитський треш.
ЗМІ. У нас нема фольклору а етноґрафії, української класики ні на телевізії, ні на радіо, ні у концертних залах, ні на кону театрів, ні ув українському кіні. Пощо?
Бо ЩЕРБИЦЬКА КУЛЬТУРА як іржа роз’їдає усе національне.
Натомість маєме абсолютно антиукраїнські ворожі проекти – Вєрка Сєрдючка, Дзідзьо, Руслана пісянка, Лісапетний батальйон…
Візьмімо музеї а бібліотеки у Київі.
Музєй неєзвістно какой літератури. Експозиція ще з давніх – щербицьких – часів. І директриса з тих же часів керує. Література – живий організм і не потребує музею. Але можна на базі музєя нєізвєстно какой літератури створити повноцінний МУЗЕЙ ІСТОРІЇ УКРАЇСЬКОЇ МОВИ А ЛІТЕРАТУРИ. Се був би чин, українці могли би навіч уздріти історію мови а історію літератури уподовж віків.
Бібліотека Лесі Українки. Там панує цензура, бо директриса її величність Цензура Іванівна шанує тільки ЩЕРБИЦЬКУ КУЛЬТУРУ а щербицька культура – се і є цензура.
Україну після перемоги варто деколонізувати: скасувати непотрібні премії, звання, нагороди, вичистити авґієві стайні культури, школи, інформації тощо.
Хто се чинитиме?
Яйцеголові.
І починаймо уже сьогодні. І з себе.
Слава Україні.