ТОЧКА ВИБОРУ

  У нас у нашому середовищі триває глибока гостра а посутня дискусія: про межі свободи та про право вибору.

  Учора збагнув одну річ -- є точка вибору.

  Вишневі зустрічі не зайшли багатьом -- і вони полишилися одноразовими.

 Я за ними не вельми шкодую.

 Бо вони не потребують критики, технічних розборів.

 А Малий потребує.

 А найбільше потребує соціалізації, виходу з двох пекельних кіл -- родини а могили.

 Тікати од людей -- не вихід.

 Я теж інтроверт.

 Я теж переступаю через себе кожен раз, коли іду на публіку.

 Я теж не такий упевнений у собі, як виглядаю.

 Але се частина нашої професії.

 Тут головне -- правильно розставляти пріоритети, розбиратися у людях, мати кардинальну мету і чітко розуміти своє призначення.

 З ПК складніше.

 Точка вибору для кожного і кожної почалася з формування літературної спільноти  яйцеголових а безперечно талановитих.

 Ніхто нікого силою не тягнув.

 Працювала спорідненість душ, талантів, поглядів на літературу високої полиці, уміння розкритися на ПОТАЄМІ, усвідомлення його потреби.

 Точка вибору була пройдена там і тоді.

 Потім свою точку вибору пройшло бердянське бидло і Фєдя Баландін.

Одтак моральний вибір постав перед кожним а кожною.

 Бо література високої полиці -- се не тільки і не стільки тексти, а і характер, і чин, і моральна відповідальність за літературу, її теперішнє а майбутнє.

 Ні за чим не шкодую.

 Три роки ПК -- чудова менеджерська школа, випробування мистецтва можливого а то і неможливого -- се придалося у запуску ВИШНЕВИХ ЗУСТРІЧЕЙ а СУГУЛАКУ НА ХРЕЩАТИКУ.

 Рік з Малим -- се неймовірний злет і літературний, і особистісний, і світоглядний.

 Але він вирішив повернутися на ПК, вивернутися, перевернутися, провернутися, завернутися, розвернутися.

 Не маю ні жалю, ні злости, ні ненависти -- баную за радістю творити сей світ разом.

 Без Малого він не повний.

 Який буде результат?

 Не знаю.

 Знаю межу можливого -- бути достойним  своєї Нації, мати національну гідність і не боятися: когось, себе, публічности, правди, поразки.

 Точка вибору -- се важливо усвідомити, де вона, і у кому вона.

 У літературі неможливо розминутися.

Коридори вузькі.

Імена відомі.

Спільноти визначені.

Коли мені щось десь колись не подобається -- я виходжу зі спільноти і творю свою.

Але щоб творити своє -- треба мати силу волі, стартові ресурси, і основне -- людей, тобі рідних, які тебе розуміють. сприймають і готові з тобою рухати сей український світ далі.

Основне тут -- відповідальність: за зроблений вибір, за спільноту, за людей, які тебе люблять, шанують і покладають на тебе великі надії.

Таке.

Перший раз мене продали у 28 років.

Се для мене був тоді моральний шок.

Я написав роман.

У 1998 році видрукував його.

Сегоріч він прийде до читача у СКОРЦІ (три повісти, чотири романи).

 А останній рік станеться книжкою поезій а добрим романом.

 І се усе.

Рухаємося далі.

Доброї роботи.

Життя коротке -- нація вічна.